Спершу в структуру факультету входило три відділення: української філології, російської філології та іноземних мов.

Потужний розвиток факультету тісно пов’язаний із іменами його перших деканів: кандидата педагогічних наук, професора О. І. Потапенка, доктора філологічних наук, професора  В. І. Кузьменка, доктора філологічних наук, професора П. І. Майдаченка, доктора філологічних наук, професора М. П. Корпанюка, кандидата філологічних наук, доцента Т.В.Чубань.

У 1998 році відділення іноземної філології почало працювати як окремий структурний підрозділ – факультет іноземних мов. Із 1999 року на чолі факультету іноземних мов перебувала кандидат філологічних наук, доцент Н. С. Борисенко. У цей час було налагоджено зв’язки факультету з освітніми закладами та установами країн Європи й Америки: Британською Радою, Французьким культурним центром, Паризьким університетом (Сорбонна), німецьким інститутом підручників імені Ґеорга Екерта, Німецьким культурним центром «Ґете-Інститут», представництвом Корпусу миру в Україні, фондом Івана Багряного, міжнародним фондом «Відродження», Американською Радою, Вашингтонським державним університетом (м. Пулмен). Із 2005 до 2006 року факультет очолював кандидат філологічних наук, доцент В. М. Васильченко.

У вересні 2006 р. на базі факультетів філологічного та іноземних мов в університеті створено Інститут мови і літератури. Директором інституту призначено доктора педагогічних наук, професора Г. Л. Токмань, якій вдавалося успішно втілювати в життя новітні освітні та наукові проекти, утверджувати авторитет інституту в наукових і освітянських колах України.

Із 2008 року по 2013 рік структурним підрозділом (із 2011 року – філологічний факультет) керувала кандидат філологічних наук, доцент Н.П.Смірнова. У цей час створювалися належні умови для діяльності наукових шкіл, реалізації держбюджетних тем, роботи над колективними монографіями й посібниками. Було започатковано проведення міжнародних конференцій «Теоретична і дидактична філологія: надбання, проблеми, перспективи розвитку», «Текст у сучасному лінгвістичному вимірі».